Як з точки зору антропології виглядає теза про Київську Русь як про колиску трьох братніх слов'янських народів?
- Цю концепцію створили партійні ідеологи до 300-річчя так званого возз'єднання України з Росією. Історикам наказали її дотримуватися. Абсурд цієї теорії очевидний хоча б тому, що самі українці суттєво відрізняються між собою. Порівняйте гуцула з полтавцем або бойка з поліщуком. Прямого зв'язку між зовнішністю людини, її рисами й національністю немає.
- Серед корінних жителів України переважають високорослі або ті, в кого зріст вище за середній - для українців це 169-170 сантиметрів на кінець 1960-х. Зараз ми трішки підросли. Переважає темне волосся й темні очі. Круглоголові - голова змінилася в добу середньовіччя. Можливо, це сталося через притік генів зі Сходу, адже в період Великого переселення народів Україна була коридором, через який пройшли гуни, авари, печеніги, половці, татари. Серед них було багато круглоголових.
Чи можна вважати трипільців нашими предками?
- Скільки тут хтось не ходив би, але ядро місцевої людності ніколи не змінювалося. У цьому плані українців точно можна вважати нащадками трипільців. Їх було майже півтора мільйона. Для доби неоліту (Х-ІІІ тисячоліття до нашої ери) - це колосальна цифра. Вони просто не могли десь зникнути. Інша річ, що то не був український етнос у сучасному розумінні. За цей історичний період їхня самоідентичність могла змінюватися багато разів. Але в плані фізичному, генетичному й культурному українці є нащадками трипільців. Це науково доведено.
Чимало карпатських генів гуляє Великою Україною саме з тих часів. Далі - доба Руїни, коли населення силою зганяли з Правобережжя на Гетьманщину. Наприклад, мати Тараса Шевченка мала дівоче прізвище Бойко, яке точно вказує, звідкіля приїхали на Черкащину її предки. Тож зараз регіональні відмінності може вловити хіба що антрополог.
У плані фізичному, генетичному й культурному українці є нащадками трипільців.
- Скажімо, в селах Поросся в нас помітні елементи легкої монголоїдності. Дивишся - ну геть на узбека схожий. Дався взнаки кордон Київської Русі зі степом. Дотепер у зовнішності тамтешніх жителів проявляються різні групи печенігів - наприклад, торки чи берендеї. А далі на південний схід - половці. Особливо яскраво це видно по жителях козацьких сіл на півдні України.
Колись приїхав на весілля до родичів у Дніпропетровську область, побачив тітку дружини й кажу: "Тьотю Марусю, у вас такі половецькі риси". А вона: "Та я не знаю. Може, моя мама з якимось половцем і согрішила".
коли ж тоді сформувалися українці?
- Як народ, відносно недавно - у XIX столітті.
- Гуцули - це нащадки дуже давнього населення. Вони сидять у Карпатах з доби верхнього палеоліту - 35-10 тисяч років до нашої ери. Узагалі, всі народи, які живуть у горах, - гуцули, альпійці, навіть памірці - схожі. У них, наприклад, носи з горбинкою. У гуцулів Рахівського району Закарпаття таких майже 30 відсотків, тоді як по всій Україні - у три-чотири рази менше. Це свідчить про те, що дуже давнє, реліктове населення залізло в гори, там сиділо й залишилося до наших днів. Гуцули - точно не тюрки. В культурному плані вони могли взяти щось від фракійців, бо в них музика подібна.
У нас виробився певний антропологічний тип, де присутні і східні, і слов'янські риси. Є, звісно, локальні відмінності. Типова русява широколиця волинянка зі світлими очима відрізняється від типової полтавки, яка чорнява й кароока - козацького типу. Узагалі, світлий пігмент починається від Волині й далі йде на Захід - у Польщу. Там у людей переважно сірі й голубі очі. Коли подорожуєш нашою країною, то бачиш, як міняється колір очей. На півдні представлено південноєвропеоїдні риси, що пов'язано з етнічною історією краю. З одного боку, козацький темнопігментований елемент, а з другого - кого там тільки не було: греки, серби, болгари. І коли спускатися Україною вниз, то помічаєш, що волосся й очі темнішають, а темперамент людей посилюється.
