Якщо бути точним - 30.8%. А в Полтавській губернії - приблизно 45%. В Харківській губернії нащадків козаків - мабуть, більше половини населення, також чималенько (хоча й не знаю скільки саме) - в Херсонській та Катеринославській губерніях.

Та я й сам так думав, але при цьому неодноразово зустрічав згадки про те, що в Київській губернії козаки складали "значительную часть населения". От я й подумав - чєм чьорт нє шутіт...

Отредактировано Буревiй (2009-05-15 20:58:24)

А який, на Вашу думку, відсоток пост-козаків був в населенні Херсонської та Катеринославської губерній на початок 20 ст.? (Адже колишнє Дике Поле - Херсонщина, Катеринославщина, Північна Таврія - заселялося в дуже значній мірі з тих самих Полтавщини, Чернігівщини, Харківщини, і, скажімо, на Херсонщині кількість "військових обивателів" (тобто колишніх козаків) була досить високою, та й на Катеринославщині згадується наявність козаків на початку 20 ст.).

Отредактировано Буревiй (2009-05-15 22:47:16)

Ого!
А в Північній ("материковій") Таврії скільки? Щось середнє між херсонськими 30% та катеринославськими 60%?
До речі, Вінниччина входила до складу Подільскої губернії? Тож скільки, на Вашу думку, нащадків козаків козаків було в населенні Київської на Подільскої губерній?

Отже, якщо порахувати, зважаючи на чисельність населення в цих губерніях в 1897 р., то вийде, що на зламі 19-20 ст. в Київській, Харківській, Полтавській, Чернігівській, Катеринославській, Херсонській, Подільскій та Таврійській губерніях загалом нащадків козаків було щонайменше 6.3 млн. А якщо додати до них ще й тих слобідськіх козаків, що за адміністративним розподілом на початку 19 ст. від Слобожанщини відійшли до Курщини на Вороніжчини - то ще більше.

При цьому військових козаків, згідно з переписом 1897 р., було 2.93 млн - більш ніж удвічі менше. Я вже не кажу про те, що з цих військових багато хто походив саме з переселених козаків України.

Отредактировано Буревiй (2009-05-19 20:15:15)

До речі, пане Абакумов - що Ви можете сказати про "Київську козаччину"? Це саме нащадки козаків повстали, вимагаючи повернути їх до козацького стану, чи це були просто селяни, яким захотілося стати козаками (тобто вільними) і які до козацтва раніше ніякого відношення не мали?

Київська козаччина — масовий селянський рух у Київській губернії в 1855 році, спрямований проти національної і соціальної політики російського уряду в Україні.

Приводом до селянських виступів послужило опублікування під час Кримської війни 1853—56 роках царського маніфесту, який закликав формувати народне ополчення і вирушати на війну. Серед селян Київщини почали поширюватися чутки про те, що, записавшись в ополчення (в “козаки”), вони будуть звільнені від кріпосної залежності і одержать поміщицькі землі та майно. Селяни склада­ли списки “вільних козаків”, відмовлялися відробляти панщину і виконувати розпорядження місцевої адміністрації, створювали власні виборні органи самоврядування (“сільські грома­ди”).

Масовий селянський рух розпочався в лютому 1855 року у Васильківському повіті і незабаром охопив 8 з 12 повітів Київської губернії (понад 500 сіл). Ватажками Київської козаччини були В. Бзенко, І. та М. Бернадські, М. Гайденко, П. Швайка та ін.

На придушення “козаччини” російський уряд кинув регулярні війська. У ряді сіл сталися криваві сутички селян з військами, найбільші з них — у містечках Корсуні й Таганчі (Канівський повіт; зараз село в Канівському районі Черкаської області) та селах Березні (Сквирівський повіт), Биковій Греблі (Васильківський повіт), Яблунівці.

Виникнувши на соціальному грунті, Київська козаччина поступово набула і рис національно-визвольно­го руху, що вилилося у бажання відновити козацтво як суспільний стан і військове формування.

http://uk.wikipedia.org/wiki/Київська_козаччина_1855

Согласно переписи в 1773 г., в Слободско-украинской губернии проживало свыше 660 тысяч человек, в том числе 390 тысяч военных обывателей, 226 тысяч государственных и помещичьих крестьян.

http://ru.wikipedia.org/wiki/Слобожанщина

Військові обивателі - це "розкозачені" слобідські козаки, і, як, бачимо, було їх 59% від усього населення губернії. Якщо на кінець 19 ст. це співвідношення зберігалося (а це, гадаю, саме так, бо бачив я десь згадки про те, що в другій половині 19 ст. військові обивателі складали більше половини населення Xарківської губернії), то тоді кількість "більше 6.3 млн. козаків" стає більш конкретною, а саме - 6.6 млн, (бо 6.3 я отримав виходячи з 50% посткозаків в населенні Харківщини). Ну, а разом з козаками Острогозького полку і часток деяких інших полків, що увійшли до складу Курщини та Вороніжчини - ті самі 7 млн.

От, здається, знайшов і щодо козаків власне Київської губернії - вони складали приблизно 6 відсотків населення:

За даними істориків-дослідників, ще наприкінці 18 століття на Київщині понад 6 процентів населення складали козаки. У Вітчизняній війні 1812 року уряд Росії дозволив сформувати у 12 повітах Київщини козацькі кінні полки.

http://mankivka.com.ua/index.php/sotni- … yestru.htm

До речі, пане Абакумов - щодо цих Ваших слів:

Чи справді на Правобережжі було багато нащадків "розкозачених" правобережних козаків? Козаки Правобережжя ще в 17-му сторіччі почали масово переселятися на Лівобережжя і далі в Слобожанщину, в 1699 р. польский уряд прийняв остаточне рішення про скасування правобережних козачих полків, але завдяки Семенові Палію-Гурко більшість з них "дотягнула" до 1711-1712 р.р. і лише після цього їх було остаточно розформовано. Але за угодою з Москвою козаки цих розформованих полків мали, знову ж таки, переселитися на лівий берег.
То чи справді їх на правому березі залишилося багато?

Отредактировано Буревiй (2012-04-05 18:37:11)

Не знаю.
Справжнє його прізвище Гурко, прізвисько Палій він отримав на Січі. Чи споріднений він із дворянським родом Гурко - думаю, що ні.
До речі, Людмила Гурченко чи не від нього походить?

Отредактировано Буревiй (2012-04-05 18:51:27)

Гурко, дворянский род или Ромейко-Гурко — литовский дворянский род герба Гурко.

Родоначальником их был Гурко (Гурий) Олехрович Ромейко, наместник смоленский в воеводстве Витебском (1539). Потомки его приняли фамилию Гурко. Правнук его, Андрей, во время войны 1654-56 гг. взят в плен русскими. Старший сын его, ротмистр Даниил, остался в русском подданстве.

http://ru.wikipedia.org/wiki/Гурко_(%D0%B4%D0%B2%D0%BE%D1%80%D1%8F%D0%BD%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D1%80%D0%BE%D0%B4)

Семён Пали́й (настоящее имя Семён Филиппович Гурко; 1640-е — между 23 января и 13 мая 1710) — полковник белоцерковецкий (фастовский), руководитель названного его именем восстания украинского народа против польского правительства на Правобережной Украине в конце XVII — начале XVIII веков.

[править] БиографияРодился в городе Борзна (современная Черниговская область, Украина) в казацкой семье. Учился в Киево-Могилянском коллегиуме (нынешняя Киево-Могилянской академии). Во время освободительных боёв украинского народа его отец Филипп (известен как Гурко) записался казаком в Нежинский полк. В 1660-х годах Семён был в Запорожье, где он отличился военными и организаторскими качествами. В начале 1680-х годов несколько полков во главе с Семёном Палием перешли на малозаселённую территорию южной Киевщины. Фастов стал их опорным пунктом.

http://ru.wikipedia.org/wiki/Семён_Палий

Виглядає на те, що це все-таки два різних роди.

Пане Абакумов, а що з моїм питанням про розкозачене населення Правобережжя? Чи могла там залишитися велика кількість нащадків козаків, якщо за угодою з Московою козаки остаточно скасованих в 1712 р. полків мали переселитися на Лівобережжя?