За часів Меровінгів державна (у т. ч. й писемна) мова у Франціі була одна - латина.
    Але командних (адміністративних) мов було дві - суассонський (пра-північнофранцузький) діалект латини й салічний (пра-нідерландський) діалект середньонімецької мови.
    Франкські селяни у Франціі (в історичній області Іль-де-Франс) спілкувалися своєю германською мовою десь до часів короля Дагоберта (2-а чв. 7-го ст.) Впродовж же 6-го ст. вони були двомовні.
       Але збереглася північна гілка салічних франків (фламандці, голландці і бури).
    Феодали ж Іль-де-Франсу (В них були "ротації" з феодалами Пра-Нідерландів) були двомовними ще впродовж 7 -- сер. 10 ст. До часів герцога Гуго Великого.
    Але тоді ще не існувало единого північно-французького народу.  Навпаки !  Суассономовна гало-романська народність впродовж 9 -- 15 ст. активно диференціювалася на окремі етноси (пікардійський, шампаньський, бургундський, нормандський, вандейський, анжуйський  тощо). Тоді ж й сформувалися головні північно-французьки діалекти.
      Одним з них був і франсійський !
    Держава ж спочатку звалася Західно-Франкським королівством.  А потім (не без впливу назви Франсійського герцогства, володарі якого починаючи з Гуго Капета стали королями) -- королівством Франція.

            А. В.